Йотунхеймен — загальний огляд найвищих гір Норвегії

Йотунхеймен — це найвище гірське пасмо Норвегії та всього Скандинавського півострова. Тут ви знайдете безліч чарівних долин, мальовничих озер та вражаючих льодовиків. Разом із групою друзів ми вирішили вирушити в це пасмо на тижневий трекінг у липні 2024 року. За цей час ми подолали понад 120 кілометрів, ночували в неймовірних місцях, купалися в крижаних річках та мали можливість випробувати на собі весь спектр мінливих погодних умов. У цій статті я спробую зібрати всю найважливішу загальну інформацію про Йотунхеймен, а в наступних дописах детально опишу наші пригоди на півночі Європи. Щиро запрошую до читання!

Зміст

• Географія Йотунхеймен у стислому вигляді
• Як виник Йотунхеймен
• Людина в Йотунхеймені
• Природа Йотунхеймен
• Йотунхеймен — туристичні стежки
• Кемпінг у Йотунхеймені
• Йотунхеймен — туристичні притулки
• Йотунхеймен — як дістатися
• Йотунхеймен — рамковий план походу

Географія Йотунхеймен у стислому вигляді

• Йотунхеймен розташований у південній частині Скандинавських гір, що вкривають значну частину Скандинавського півострова.
• У Йотунхеймені знаходяться двадцять дев’ять найвищих вершин Норвегії, включаючи найвищу — Ґаллхьопіґґен (2 469 м н.р.м.).
• Йотунхеймен — це гори, що розкинулися на величезній площі у 3500 км² (для порівняння: площа всіх Татр становить 800 км²).
• Мальовничі форми рельєфу, які ми можемо сьогодні споглядати в Йотунхеймені, виникли внаслідок ерозійної діяльності льодовика під час останнього льодовикового періоду. Саме льодовик сформував глибокі U-подібні долини, морени та обширні улоговини (які згодом заповнилися водою, утворивши озера, що викликають захоплення).
• Льодовиків у Йотунхеймені чимало, і вони сягають дійсно вражаючих розмірів, а нижня межа їхнього поширення подекуди опускається навіть до 1600 м н.р.м. Місцеві льодовики, на відміну від альпійських, не утворюють одного компактного язика, а «розповзаються» своїми величезними масивами в усі боки. Такий тип льодовиків називають льодовиками плато (фієльдовими).
• Вічного льоду в Норвегії поки що вдосталь, але варто пам’ятати, що навіть тут, на Півночі, відчутні наслідки кліматичних змін. Для підготовки цього тексту я знайшов дані, згідно з якими з 2006 по 2022 рік площа норвезьких льодовиків зменшилася на 13,5%. Багато, чи не так?
• Пасмо Йотунхеймен розташоване приблизно за 250 км на північ від Осло та близько 350 км на схід від Бергена.

Як виник Йотунхеймен

Скандинавські гори, а разом із ними і Йотунхеймен, належать до найстаріших гір у Європі, а можливо, і у світі. Вони були підняті під час каледонського горотворення, тобто, уявіть собі, 400 мільйонів років тому в результаті зіткнення двох доісторичних континентів: Балтики та Лаврентії. Скандинавські гори тоді стали частиною потужного гірського ланцюга, залишки якого сьогодні можна знайти також у Шотландії (Грампіанські гори, Каледонські гори), Сполучених Штатах (північно-східні Аппалачі) або на східному узбережжі Гренландії. Цей ланцюг міг сягати 6000 кілометрів у довжину, а у своїх найвищих точках перевершувати сучасні Гімалаї.

Протягом наступних 50 мільйонів років Скандинавські гори зазнали повного ерозійного руйнування, і територія сучасної Норвегії стала пласкою рівниною. Пейзаж урізноманітнювали лише подекуди розкидані масиви твердих, стійких до ерозії порід — переважно кварциту та габро. Саме ці породи сьогодні складають, серед іншого, пасмо Йотунхеймен. Скандинавські гори в теперішньому вигляді сформувалися у палеогені (66–23 мільйони років тому) внаслідок чергового тектонічного підняття. У результаті значні фрагменти еродованої рівнини знову були підняті на велику висоту. А який саме фрагмент природа піднесла найвище? Звісно, Йотунхеймен.

Подорожуючи в гори Йотунхеймен, уважно придивіться до краєвиду за вікном. Місцевість піднімається рівномірно, непомітно, ніби мимохідь. Тут немає різких обривів чи раптових змін висоти. Просто піднята рівнина. А з цієї рівнини раптом, ніби нізвідки, виростає потужний кам’яний масив — Йотунхеймен.

Людина в Йотунхеймені

Хоча найдавніші сліди людини в Йотунхеймені датуються 2000 роком до н.е., протягом переважної більшості часу сюди заходили лише місцеві мисливці та пастухи. Справжнє дослідження пасма почалося лише з початком XIX століття. У 1813 році сюди потрапив норвезький ботанік Крістен Сміт. Він уже встиг дослідити багато норвезьких гірських хребтів, але саме Йотунхеймен визнав місцем з найбільшою різноманітністю рослин у всій країні. Слідом за Смітом до Йотунхеймену почали прибувати інші науковці та туристи. У 1820 році сюди прибули двоє визнаних геологів — Крістіан Бек та Бальтазар Матіас Кейльхау. Вчені пройшли та описали цілі масиви досі невідомих територій, а їхня експедиція увійшла в історію як «відкриття Йотунхеймену». У 1850 році група місцевих альпіністів — Стейнар Сульхейм, Інґебріґт Н. Флорен та Ларс Арнесен — здійснили перше сходження на найвищу вершину пасма, Ґаллхьопіґґен.

Прихильником Йотунхеймену (і власником чималої ділянки землі в цьому регіоні) був також Томас Гефт’є, норвезький любитель природи, з чиєї ініціативи у 1868 році було створено Норвезьке туристичне товариство (DNT). Гефт’є став першим головою DNT і виконував цю функцію до своєї смерті у 1886 році. Йотунхеймен від самого початку був одним із пріоритетів товариства. У 1874 році було прокладено перший туристичний маршрут у цьому пасмі, що вів із Мемрубу до Бессгейм. У 1980 році, з метою захисту місцевої природи, було створено Національний парк Йотунхеймен. Він розкинувся на площі 1145 км² (охоплює приблизно 1/3 площі всього пасма).

Назва «Йотунхеймен» («Дім велетнів») походить від Йотунхейм — міфічної країни велетнів, відомої зі скандинавських вірувань. Ця назва ввійшла у вжиток досить пізно, лише у 1862 році завдяки норвезькому поету Озмунду Олавссону Віньє. Мені здається, що це порівняння саме по собі багато говорить про краєвиди Йотунхеймену. Мені особисто це пасмо нагадувало гру Skyrim. Вірте чи ні, але під час деяких відрізків трекінгу я справді був переконаний, що зараз з одного чи іншого боку на мене вилетить дракон, а у вухах зазвучить знайоме «Dovahkiin, Dovahkiin naal ok zin los vahriin…».

А оскільки кожен із нас любить слов’янські акценти, я знайшов і такий! Виявляється, що до того, як закріпилася назва «Йотунхеймен», існувала форма «Йотунф’єльдене» («Велетенські гори»). Цю назву вигадали Бек та Кейльхау під час своєї славетної експедиції у 1820 році. У їхньому випадку натхненням стали не скандинавські вірування, а… Карконоші, які тоді були ширше відомі під німецькою назвою Riesengebirge (що саме і означає «Велетенські гори»).

Природа Йотунхеймен

Вертикальна поясність рослинності в Йотунхеймені виглядає зовсім інакше, ніж у всіх горах, якими мені доводилося ходити раніше. Перш за все, висока рослинність зникає тут уже на висоті близько 1000–1200 м н.р.м. Тому з деревами ми попрощалися вже першого дня нашого трекінгу. На висоті від 1000 до 1400 м н.р.м. простягається зона тундри. Це територія, вкрита різноманітними видами трав, мохів, квітів та, подекуди, низькорослих кущів. А що над тундрою? А над тундрою ви зустрінете лише всюдисуще каміння та льодовики. Ландшафт Йотунхеймену досить суворий, але чи не саме в пошуках такої естетики ми обираємо напрямок на північ?

У Йотунхеймені можна зустріти справжніх північних оленів! Нам пощастило побачити їх аж двічі. Під час трекінгу на Бессеґґен ми натрапили на стадо, ймовірно приручене і звикле до присутності людей, розміщене там, як я підозрюю, не випадково. Вдруге, цього разу вже дике стадо оленів, ми побачили одного вечора під час таборування поблизу притулку Спітерстулен. Крім того, у Йотунхеймені можна зустріти, наприклад, полярних лисиць або лосів. Проте побачити цих тварин наживо нам не вдалося.

Йотунхеймен — туристичні стежки

У національному парку Йотунхеймен туристи мають у розпорядженні близько 800 кілометрів стежок, позначених намальованою червоною літерою «Т». Оскільки в парку практично немає дерев, ці позначки слід шукати переважно на камінні (інколи на спеціально складених турах — кам’яних пірамідках). Із частотою маркування буває по-різному: іноді вони всюдисущі, а часом доводиться докласти зусиль, щоб їх знайти.

Для трекінгу в Йотунхеймені варто переосмислити те, що ми розуміємо під поняттям «стежка». Місцеві шляхи далекі від зручних, вирівняних доріжок, які ми звикли бачити під час походів Татрами чи Бескидами. Стежки в Йотунхеймені здебільшого пролягають через складну, кам’янисту та заболочену місцевість. Не дивуйтеся, якщо на маршруті вам доведеться переходити бурхливу річку, обходити величезне болото або раптово опинитися по кісточку в багнюці. Одним словом: аутдор у найчистішому вигляді.

Я належу до тих людей, які в горах рухаються досить швидко і зазвичай випереджаю час, вказаний на картах або табличках. Під час нашого тижневого трекінгу в Йотунхеймені практично кожну ділянку ми долали значно повільніше, ніж свідчили сухі цифри: кілометри та набір висоти. Йотунхеймен — це, можливо, не найвищі гори у світі, але повірте — вони вчать покори.

Кемпінг у Йотунхеймені

У контексті кемпінгу в Йотунхеймені найважливішою інформацією є те, що розбивати намети дозволено всюди, за умови, що ми залишимо місце біваку в тому стані, в якому його застали. Це чудове правило діє, до речі, на всій території Норвегії. Однак, як це часто буває з правилами, існує досить суттєвий виняток. Заборонено розбиватися в радіусі 1 км від туристичних притулків. Чому так? Усе через гроші. Туристичні притулки на території Йотунхеймену мають свого роду «монополію» на організацію ночівлі на своїй території. Тож якщо ми дуже хочемо зупинитися біля притулку, нам доведеться сплатити за кемпінгове місце згідно зі встановленим прейскурантом.

Великим плюсом кемпінгу в Йотунхеймені є необмежений доступ до питної води: озера та річки є практично всюди. Вода, до того ж, кришталево чиста, тому, на мою думку, у більшості випадків вона взагалі не потребує фільтрації.

Широкий доступ до озер та річок полегшує також підтримання особистої гігієни. Хоча щодо цього мушу вас попередити — ця вода справді холодна. До речі, під час миття «в природі» варто пам’ятати про використання біорозкладних засобів, які не шкодять довкіллю (ми використовували такого типу засіб).

У національному парку Йотунхеймен заборонено розпалювати багаття. Навіть якби це було легально, через відсутність дров я мало собі це уявляю. Для готування їжі ми використовували газові балони та туристичні пальники на твердому паливі. А що було в меню? У моєму випадку — сублімати бренду Hummy, вівсянки з протеїном, зроблені Мартиною, кускус із соєвим гранулятом та песто, тортильї з консервованою скумбрією, твердий сир, кисіль, кабаноси та чимало шоколаду.

Щодо погоди, то для поїздки до Йотунхеймену рекомендую взяти термобілизну, пухову куртку та купу іншого теплого одягу. Під час нашої липневої подорожі температура в долинах коливалася від кількох до понад десяти градусів за Цельсієм. Вдень погода зазвичай була приємною, але вечорами ставало так холодно, що іноді я відчував потребу одягнути на себе чотири шари одягу. Спав я, до речі, у синтетичному спальнику з комфортом близько -1 градуса.

У багатьох долинах гір Йотунхеймен немає мобільного зв’язку, тому перед виїздом варто придбати рації. Ми мали в наявності два таких пристрої. Оскільки більшу частину часу ми пересувалися горами Йотунхеймен двома групами, одна рація припадала на кожну підгрупу.

Однією з найбільш магічних речей, яку ми відчули в Йотунхеймені, була тривалість дня. Сонце в липні сходило близько 4-ї ранку, а заходило о 23-й. Залишається тільки цілий день ходити горами…

Йотунхеймен — туристичні притулки

У Йотунхеймені розташована добре розвинена мережа туристичних притулків, якими керує Норвезьке туристичне товариство (DNT) або приватні власники (як, наприклад, популярний Спітерстулен). Загалом це великі об’єкти з великою кількістю спальних місць, добре обладнаними ресторанами та гарячим душем. Більшість притулків мають власні кемпінгові поля. У норвезьких притулках існує звичай знімати взуття та залишати його на спеціально відведених полицях біля входу.

Кожен притулок має крамницю зі солодощами та сувенірами. Щодо тамтешніх цін — вони високі, але не відрізняються так критично від цін у звичайних продуктових магазинах, як це часто буває в наших притулках. Наприклад, звичайна чорна кава коштувала від 35 до 45 крон. Ціни на ночівлю я не наводитиму, оскільки ця інформація дуже швидко застаріває. Проте можу запевнити, що якщо хтось планує відвідування Йотунхеймену з ночівлями в притулках, це точно не буде бюджетною поїздкою.

Норвегія — країна з дуже високим рівнем безготівкових платежів; платіжні термінали ви знайдете буквально в кожному притулку.

Йотунхеймен — як дістатися

Точкою старту та фінішу нашого трекінгу пасмом Йотунхеймен був Єндесхейм, дуже популярне місце над мальовничим озером Єнде. Ми дісталися туди безпосередньо з Осло комфортним автобусом фірми Nor-Way Bussekspress. Квиток коштує близько 150 злотих, і є можливість придбати його онлайн. Подорож триває близько 4,5 годин. Станом на липень 2024 року автобус з Осло до Єндесхейму відправляється щодня о 8:05 і прибуває на місце о 13:00. Зворотний автобус вирушає о 14:00, а в Осло прибуває о 18:35. Під час рейсу автобус зупиняється на автовокзалі у невеликому містечку Фагернес.

Озером Єнде регулярно курсує пором із Єндесхейму до двох туристичних притулків: Мемрубу та Єндебу. У липні 2024 року за рейс із Мемрубу до Єндесхейму потрібно було заплатити 240 норвезьких крон.

Йотунхеймен — рамковий план походу

• День I: Єндесхейм – Бессеґґен – Бессхьо (2 258 м н.р.м.) та перший табір на луці біля озера Бессватнет [18,3 км, 1700 м набору висоти]
• День II: перехід із табору біля озера Бессватнет у район притулку Ґліттерхейм [22 км, 680 м набору висоти]
• День III: вимушений день відпочинку через дуже сильний дощ
• День IV: трекінг на Ґліттертінд (2 452 м н.р.м.), другу найвищу вершину Норвегії, та спуск у район притулку Спітерстулен [19,5 км, 1150 м набору висоти]
• День V: післяобідній підйом на Ґаллхьопіґґен (2 469 м н.р.м.), найвищу вершину Норвегії, та вечірній спуск [15 км, 1580 м набору висоти]
• День VI: трекінг із району притулку Спітерстулен через Леїрвассбу, вздовж озера Лангватнет до долини Сторадален [30 км, 620 м набору висоти]
• День VII: трекінг під сильним дощем до притулку Мемрубу [14,4 км, 510 м набору висоти]
• День VIII: круїз поромом через озеро Єнде з Мемрубу до Єндесхейму

Вирушаючи в такі гори, як Йотунхеймен, пам’ятайте, що ви повинні бути гнучкими. У нашому випадку запланованих кілометрів було значно більше, ніж ми реально подолали. У реалізації всіх планів нам завадили не лише складніші, ніж очікувалося, умови на стежках, а перш за все дуже мінливі погодні умови. Під час нашої подорожі дні з безхмарним небом і чудовою видимістю чергувалися з потужними зливами. Тому при плануванні експедиції рекомендую визначити певні пріоритети, заради реалізації яких ви готові пожертвувати іншими пунктами програми. Для нас найважливішими були дві найвищі вершини Норвегії: Ґліттертінд та Ґаллхьопіґґен. Завдяки адаптації початкового маршруту до поточних погодних умов в Йотунхеймені, обидві вершини вдалося підкорити за прекрасних обставин. Бажаю того ж і вам!

Дякую, що приділили час на прочитання мого запису! Якщо ви хочете бути в курсі нових матеріалів, запрошую стежити за мною у Facebook та Instagram! Буду вдячний за кожну вподобайку, коментар та поширення. Якщо ви вважаєте мій контент цінним і хочете мене підтримати, запрошую пригостити мене віртуальною кавою на buycoffee.to.